Вселенная полна удивительных вещей, дожидающихся пока наш разум созреет, чтобы их постичь...

 


Настроение : Грусть из глубины Души...    

Я больше не знаю, кто я...


Я больше не знаю, кто я.
Я – странник, заблудший в пустыне.
И имя моё – чужое.
Я как манекен в витрине...

Уныло гляжу на прохожих.
А сердце моё застыло.
Стучи! Что, опять не можешь?..
Ты вспомни, как ты любило!..

От страсти рвалось на части,
и жить так хотелось! Помнишь?
Куда ж ты исчезло, счастье?
Ты мимо теперь проходишь...

А я – одинокий странник,
зашедший в тупик... Что дальше?
Не будет ни слёз, ни паник...
Я – Дух, от всего уставший.

Ответы найти не вышло.
Я больше не знаю, кто я.
И только один Всевышний
однажды мне всё раскроет...

Стих моего авторства


Открыть | Комментариев 4

Настроение : Сум    

Туга


Біль не сховаєш у сни.
Біль не сховаєш у ночі.
Довгі й холодні вони.
А серце терпіти не хоче.
Світла чекає і жде
теплого, свіжого ранку.
Тільки надію краде
тиша, що грає в мовчанку.
Тільки загублений час
знову про все нагадає.
Вогник, що в серці погас.
Скрипку, що більше не грає.
Тиха безжальна печаль
знову плете свої сіті.
І не повернеш, на жаль,
світлі та радісні миті.
Літо, що вже відгуло.
Мрію, що вже не здійсниться.
Щастя, що знов утекло.
Сон, що уже не насниться.
Знову холодним дощем
котяться сльози солоні.
Туга, безвихідь і щем
знов воссідають на троні.
І непомітно збіга,
плине життя по хвилинам.
Насумуватись встига,
а нарадітись не встигне.
Мабуть, така його суть...
Мабуть, така його доля...
Думи бентежні зовуть
і у полоні неволять.
І не втекти із тенет,
вільним навіки не стати.
Вже не змінити сюжет,
заново не написати...
Спокою не віднайти,
бо супроводить тривога.
Треба забути... І йти
шляхом, що лине до Бога...


Открыть | Комментариев 5



Метки

Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы


Интересы

Содержание страницы


ОБОЗ.ua